В Харькове появились обнаженные люди. Уже в начале 20 века

В начале 20-х, в годы НЭПа, возник либеральный идеологический просвет, когда дозволялось все, разве что кроме явной контрреволюции.

В Харькове появились обнаженные люди. Уже в начале 20 века

Распространение получили труды и идеи Ницше, Фрейда, теории свободной любви и прочее. Возникла и организация «Долой стыд!».

Так пишет Савелий Цыпин, писатель и сатирик.

Ее сторонники воспевали красоту обнаженного человеческого тела, считали одежду буржуазным предрассудком, а поскольку «насильственный» строй свергнут, то, по мнению членов организации, люди должны возвратиться в своё естественное состояние. Однажды свою декларацию они решили подтвердить делом.

Группа приверженцев (мужчин и женщин) вышла на улицу имени Карла Либкнехта (Сумскую) в оголенном виде, и двинулись по ней с плакатом «Долой стыд!».

Естественно, далеко им пройти не удалось – миновав сотню-другую метров под улюлюканье прохожих, они вынуждены были заскочить в кафе и там забаррикадировались от жаждущих физически проучить бесстыжих.

Случай этот прошумел и в Харькове и в стране, а Остап Вышня откликнулся на него в газете «Вісті» «усмішкой», которая так и называлась: «Геть сором!». За нее и получил выговор от самого председателя ВУЦИКа Петровского: мол, вместо того, чтобы заклеймить моральных уродов, тот стал их поступок смаковать. Приведём фельетон в несколько укороченном виде (орфография автора):

Прекрасна ідея!

Я уявляю собі той благословенний час, коли вона, ідея та, пошириться...

Ідете ви на службу. А проти вас, і позаду вас, і збоку вас перескакують стрункі голі люди.

Ось мчить, приміром, головний бухгалтер із Лободатресту з тридцятип’ятилітнім стажем (бухгалтер, а не трест із стажем). У нього солідний фіговий ліст, дебелий і вигладжений, який і належить мати солідній людині, що дістає спецставку...

А ось – реєстраторка. У неї тонісенький кленовий листочок, з бантиком, а біля пупа чорненька мушка... Вона кокетує... То підніме листочок, то пустить... І сама вся радість, вся іскра...

Бурсацьким спуском пливе на базар Федора Силовна. Вона маслом торгує. На неї жодний фіговий не приходиться. У неї великий листок – комбінація: одна половина з лопуха, а друга – з капусти... І ції комбінації не хватає – решту вона граціозно прикриває сковородкою...

Ось вулицею Лібкнехта котить репортер. Він спішіть на інтерв’ю й забув почепити фігового листка... Прикривається портфелем...

-  Ви ж, товаришу, хоч портфелем не розмахуйте!

Прекрасна ідея! Тільки зимою треба буде тоді ожеледицю обов’язково пішоходи піском посипати... А той часом як посковзнешся на Університетській гірці та як двинеш анфасом униз по сходах, то справді вийде: «Геть сором!».

Следите за последними новостями Редпост в Google Новости

Следить