Майк Йогансен – відомий слобожанець, який обрав українську мову

Скриншот із відеоролика «Майк Йогансен. Історія одного “‎чудермайстра”» Центру досліджень визвольного руху

 

Про це РЕДПОСТ стало відомо зі слів філологині-україністки Олени Яценьо.

 

Вибір української мови чи повернення до рідної — питання свідомого мовного вибору і культурної ідентичності. У випадку українського поета та прозаїка доби Розстріляного відродження Майка Йогансена справедлива кожна із цих характеристик. Унаслідок московського панування та пригноблення українського, багато письменників лише в свідомому віці починали говорити та творити українською.

 

Харківець Майк Йогансен, як і численні інші українські прозаїки, поети та драматурги, повернувся до рідної мови за материнською лінією лише у дорослому віці. У своїх автобіографічних записах він зізнавався, що прізвище не дозволяло йому одразу стати відомим українським письменником, і лише обравши українську, він здобув власну культурну ідентичність.

 

Йогансен походив із родини зі змішаним корінням: батько, Гервасій Йоганнсен, був балтійським німцем, а мати — українкою з козацького роду Крамаревських. Попри це, раннє дитинство Майка минуло серед німецької та російської мов, і перші літературні спроби він робив саме ними. Лише після 1917 року, навчаючись у Харківському університеті, він почав писати українською, відчувши природність і зручність мови для творчості.

 

Перехід на українську відбувався у період революцій та соціальних потрясінь. З 1918 по 1922 рік Йогансен пережив голод, втрату близьких і безпосередньо зацікавився соціологією та політикою. Саме тоді з’явилися перші українські вірші, що знаменували новий етап його творчості.

 

Важливу роль у мовному становленні Йогансена відіграла проукраїнська інтелігенція Харкова та викладачі української гімназії імені Бориса Грінченка. Вони вплинули на формування його стилю, а також спонукали до активної участі в українському літпроцесі.

 

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram

 

У 1920-х Йогансен активно друкувався українською: журнал «Шляхи мистецтва», збірник «Жовтень», альманахи «На сполох» і «Штабель» дали поштовх його поетичній та прозовій творчості. Його перший роман «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших» став справжнім бестселером української літератури. Він активно працював із харківськими письменниками-авангардистами, заснував літоб’єднання ВАПЛІТЕ, ініціював «Літературний ярмарок» та «Універсальний журнал», був членом Спілки радянських письменників України.

 

Окрім літературної діяльності, Йогансен зробив значний внесок у розвиток українського мовознавства. Він викладав у школах та інститутах, досліджував фонетику, лексикологію та словотворення, укладав граматики, російсько-українські словники, працював над підручниками. Його наукові праці охоплювали питання теорії літератури, перекладів і методики викладання мови.

 

Майк володів понад десятьма мовами, включно зі старогрецькою, латинню, скандинавськими та слов’янськими мовами. Він швидко опановував нові мови та перекладав літературу на українську, у тому числі Шекспіра, По, Кіплінга та Шіллера. Йогансен самостійно вивчав іспанську та сербську, демонструючи рідкісну мовну обдарованість.

 

У літературі Майк Йогансен був «чудермайстром»: експериментував із жанрами, формами й стилями, створював неологізми й авторські словотворчі винаходи. Його сучасники називали його ювеліром слова, а критики відзначали блискучу роботу з ритмом, алітераціями та звуковою музикою. Він підносив українське слово до європейського рівня, не шукаючи слави чи грошей.

 

Йогансен також працював у театрі та кіно: писав оперети, ревю, титри для німого кіно, сценарії, зокрема для фільму Олександра Довженка «Звенигора». Його діяльність демонструє, що рідна мова — це не лише мова дитинства, а свідомий вибір і складник національної ідентичності.

 

Приклад Майка Йогансена показує, що навіть у складних умовах колонізації та культурного пригноблення українці можуть відновлювати та розвивати свою мову. Його життя й творчість залишаються прикладом того, як рідна мова стає справжнім об’єднавчим і духовним ресурсом нації.

 

Матеріал підготувала філологиня-україністка Олена Яценьо.