Від учителя фізкультури до гвардійця: історія «Баруха» з бригади «Скіф»

Він навчав дітей фізкультури, тренував юних спортсменів і мав звання майстра спорту з акробатики. Тепер капітан із позивним «Барух» служить у 5-й Слобожанській бригаді «Скіф» Національної гвардії України та виконує бойові завдання. Його історію розповіли у бригаді, передає РЕДПОСТ із посиланням на сторінку підрозділу у Facebook.

Військовий шлях Андрія розпочався ще у 2015 році, коли під час четвертої хвилі мобілізації його призвали на службу до Державної прикордонної служби України. Згодом він виконував завдання у складі сил сектору «М» на Маріупольському напрямку.

Спортивна підготовка стала у пригоді й у війську. Під час навчальних зборів у десантно-штурмових військах Андрій опанував парашутно-десантну підготовку, а пізніше застосовував ці знання, працюючи інструктором.

«Я простий учитель фізкультури та тренер, майстер спорту з акробатики. Свого часу в ДШВ мене навчили стрибати з парашутом. Як спортсмена мене періодично залучали до навчальних зборів, де я працював інструктором. Але перш за все я – педагог», – розповідає «Барух».

Після завершення служби чоловік повернувся до цивільного життя, де продовжив викладати фізкультуру та тренувати дітей. Однак із початком повномасштабного вторгнення знову став до строю, цього разу у гвардійському однострої.

Згодом він виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку у складі екіпажу FPV-дрона.

Попри напружений ритм служби, у щоденних буднях військового залишаються звичайні речі, які допомагають налаштуватися на роботу. Один із таких ранкових ритуалів – кава з побратимами.

«Усе просто, без зайвого пафосу. Зранку п’ю каву з побратимом. Буває, що з хлопцями, а буває – сам. Випив кави або енергетика – і до бою», – усміхається капітан.

За цими простими словами стоїть готовність діяти в умовах бойової обстановки. Роки військової служби навчили «Баруха» працювати в команді та виконувати поставлені завдання, а спортивне минуле сформувало дисципліну й звичку постійно вдосконалюватися.

Водночас військовий не забуває про свою цивільну професію. Найбільше після завершення війни він хоче повернутися до роботи з дітьми.

«До школи! Хочу повернутися до дітей, до своєї викладацької та тренерської роботи. Моє головне бажання після перемоги – знову навчати молодь спорту», – говорить капітан.

Сьогодні «Баруху» 49 років. За його плечима – педагогічна й тренерська діяльність, спортивні досягнення, військова служба та бойові завдання із застосуванням безпілотників. А попереду – мрія повернутися до мирного життя й знову працювати у спортивній залі, де колись навчав дітей долати труднощі, діяти в команді та не здаватися.