Від кухаря до інструктора: історія харків'янина Дениса зі «Скіфа»

День захисників і захисниць України – привід говорити не лише про бойові завдання, а й про людей, які щодня виконують свою роботу заради безпеки країни. Один із них – 28-річний сержант Денис, інструктор із бойової підготовки 5-ї Слобожанської бригади НГУ «Скіф». Про його шлях розповіли у 5-й Слобожанській бригаді НГУ, передає РЕДПОСТ.

До початку повномасштабного вторгнення Денис жив у Харкові та працював кухарем, продовжуючи справу батька. Він спеціалізувався на стравах італійської кухні та експериментував зі смаками. Військова служба цікавила його ще з юності, однак пов’язувати з нею життя тоді він не поспішав.

«Військова служба ще з юнацтва була для мене цікавою. Мені завжди імпонували дисципліна, сила характеру та відчуття відповідальності, які вона передбачає. Водночас у юності я ще не був готовий зробити цей крок», – згадує Денис.

Після початку повномасштабної війни його ставлення змінилося. Уже в перші дні Денис вирішив приєднатися до війська.

«Коли почалася повномасштабна війна, вже в перші її дні це стало для мене поштовхом вступити до війська», – розповідає Денис.

Серед причин такого рішення він називає не лише почуття обов’язку, а й бажання бути частиною спільної боротьби.

«Згуртування людей, сила волі та прагнення до перемоги стали моїми основними мотивами. Бо бачити нашу неньку вільною – це головний мотив і по сьогодні», – зазначає військовослужбовець.

Зараз Денис працює інструктором із бойової підготовки. Він навчає військовослужбовців практичних навичок та передає досвід, який отримав під час служби й бойових дій. Зокрема, на заняттях приділяє увагу домедичній допомозі.

«На своїх заняттях я розповідаю лайфхаки військової служби, а також ділюся здобутими в боях навичками надання домедичної допомоги. Для інструктора важливо не просто провести заняття та передати визначений обсяг інформації. Значно важливіше – зробити так, щоб отримані знання залишилися з людиною і могли бути застосовані у потрібний момент», – розповідає сержант.

Одним із головних викликів у своїй роботі він називає необхідність зацікавити військовослужбовців навчанням.

«Найважчим вважаю зацікавити людей у заняттях. Але легкість у спілкуванні мені в цьому допомагає. Для мене важливо, щоб надана мною інформація назавжди закарбувалася у свідомості людей, з якими я працюю», – говорить він.

Денис підкреслює, що однакового підходу до всіх не існує. Під час навчання він враховує характер, настрій та особливості кожного військовослужбовця.

«Підхід до кожної людини та спосіб донесення інформації завжди підлаштовую під її настрій та особливості», – пояснює інструктор.

Війна змінила не лише професійний шлях Дениса, а й його ставлення до звичних речей та інформації про події на фронті.

«Вона трохи забрала той позитив, який я знаходив у повсякденному житті. Новини з фронту та новини загалом стали сильно впливати на мій настрій. За ці роки я став більш осмисленим і по-іншому почав дивитися на багато речей», – зізнається Денис.

Водночас підтримку він знаходить у родині та усвідомленні того, заради чого продовжує службу.

«Розуміння того, що вдома на мене чекає моя сім’я, що ворог і досі стоїть на нашому порозі, дає мені сили рухатися далі», – говорить він.

Не менш важливими для Дениса стали побратими. За роки служби їхні стосунки вийшли далеко за межі звичайної професійної взаємодії.

«Побратимство для мене – це сім’я. І це не просто слова», – наголошує сержант.

За його словами, з деякими побратимами він був присутній на весіллях, для когось став хрещеним батьком дітей. Разом вони проходили службу, вирішували повсякденні та службові питання й підтримували одне одного у складних ситуаціях.

«Це те, що тримає мене в строю. Це ті самі жарти, які вміють жартувати тільки вони. Це вирішення службових і побутових питань. Це моя банда, про яку я точно знаю: вона буде поруч і підтримає мене у всьому», – говорить Денис.

На його думку, бути захисником – означає передусім бути опорою для близьких та відповідати за людей поруч.

«Бути захисником – це бути опорою для своєї сім’ї, бути впевненим, що ми ніколи не здамося ворогу, і вірити, що колись такі військовослужбовці зможуть вільно гуляти вільними містами», – переконаний військовослужбовець.

Сьогодні Денис навчає військових навичок, які можуть знадобитися в бойовій ситуації та допомогти врятувати життя. При цьому він передає не лише теоретичні знання, а й власний практичний досвід.

Говорячи про майбутнє, сержант пов’язує його з Україною та наступними поколіннями.

«Для мене захищати Україну – це бути частиною її нової історії, виборювати своє та дати нашим маленьким українцям і українкам віру в майбутню сильну, чесну та незалежну Батьківщину», – говорить Денис.

Його шлях до війська розпочався не з військової професії, а з цивільної роботи кухаря. Проте після початку повномасштабної війни він змінив напрям життя та сьогодні використовує власний досвід, щоб готувати до служби інших.

«Я вірю, що все це закінчиться. Не знаю, коли саме, але ми повинні вистояти. Головне – не втрачати віри, триматися разом і кожному робити свою справу. Хтось воює на передовій, хтось забезпечує тил, хтось допомагає армії. Але тільки разом ми зможемо пройти цей шлях», – підсумовує старший солдат на псевдо Дуда.