17.09.2026  16:48   Дмитро Колонєй

Пережив хіматаку під Покровськом і захищає Харківщину: історія гвардійця «Йосі»

Розповідь бійця 5-ї Слобожанської бригади «Скіф», який сьогодні дбає про безпеку Харківщини.Повітряний конвеєр 5-ї Слобожанської бригади: як «Скіфи» нищать окупантів та їхні дрони на фронті Харківщини (відео)


Пережив хіматаку під Покровськом і захищає Харківщину: історія гвардійця «Йосі»
Справжня мужність часто ховається за небагатослівністю та скромною посмішкою. Історія гвардійця 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України «Скіф» на позивний «Йося» — це приклад того, як молоді захисники проходять крізь найтяжчі випробування сучасної війни та продовжують виконувати свій обов'язок, пише РЕДПОСТ.
 
Військовий шлях «Йосі» розпочався ще у 2020 році зі строкової служби. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, хлопець довго не роздумував — вже 5 березня 2022 року він добровольцем повернувся до своєї військової частини.
 

Від охорони порядку — до запеклих боїв на Донбасі

Спочатку гвардієць охороняв громадський порядок та служив у конвойному підрозділі у Хмельницькому. Згодом перевівся до Харкова, ніс службу в Тернополі у складі «Червоної Калини», а після кількох ротацій опинився на найгарячіших ділянках фронту на Донеччині, зокрема на Покровському напрямку.
 
На передовій «Йося» був звичайним піхотинцем — тим, на чиїх плечах тримається вся лінія оборони. Одне з найважчих випробувань чекало на нього під час нічного чергування.
 
«Це було вночі на Покровському напрямку, приблизно о 3:05. Відбувся ворожий скид. Після перших трьох вдихів я відчув сильне печіння. У той момент уже не думаєш ні про що інше – потрібно просто вижити й виконати необхідні дії», — пригадує військовослужбовець.
 

Наслідки хімічного ураження та служба на блокпосту

Ворожа хімічна речовина завдала серйозного удару по здоров'ю захисника — найбільше постраждали легені та дихальні шляхи. Сліди того отруєння дають про себе знати й досі.
 
«Тиск то знижується, то підвищується, бувають запаморочення. Футбол уже так, як раніше, не пограю. Найбільше постраждали легені та трахея», — ділиться «Йося».
 
Після бойових ротацій та тривалого лікування лікарі визнали гвардійця обмежено придатним. Проте він не залишив армію — вже близько року захисник сумлінно несе службу на одному з блокпостів, гарантуючи безпеку регіону.
 

Віра в родину та мрії про мирне життя

Про свою нинішню службу хлопець говорить стримано: «Загалом нормально. Служба як служба. Все залежить від людей, які поруч».
 
Найбільшою опорою та джерелом сили для нього залишаються найближчі — батьки, брат і хрещениця. Війна сильно змінила його коло спілкування: хтось із друзів віддав життя за Україну, хтось виїхав, тому сьогодні «Йося» особливо цінує тих, хто залишається поруч у найважчі хвилини.
 
Детальних планів на майбутнє гвардієць поки не будує. Його головне бажання — просте й зрозуміле кожному українцю: «Поки не думав. Треба спочатку якось це закінчити».
 
До війни хлопець активно займався спортом — грав у футбол, баскетбол та волейбол, а також захоплювався автомобілями. Він сподівається, що після нашої Перемоги обов'язково повернеться до улюблених справ і, можливо, пов'яже своє цивільне життя саме з автосферою.
 
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram
 
 
Следите за последними новостями Редпост в Google Новости
 
Версия для печати

Комментариев: 0

Оставить комментарий

 
 
 

В этот день