Гвардієць «Мірон»
присвятив військовій службі вже п’ять років. Його бойове хрещення відбулося ще у 2021-му, а повномасштабне вторгнення він зустрів під Старим Салтовом, пише
РЕДПОСТ. Згодом були пекельні позиції під Торецьком та навчання за стандартами НАТО.
У 2024 році «Мірон» виконував завдання на Торецькому напрямку пліч-о-пліч із «азовцями». Гвардієць згадує, як доводилося буквально «зариватися» в землю, аби вижити під постійними скидами з дронів.
«Ворог був зовсім поряд, нас розділяла лише залізниця. О сьомій ранку на нас наскочив росіянин, почалася перестрілка. Окупанти намагалися "викурити" нас гранатами, кричали, щоб ми здалися. Але ми розуміли: полон — це вірна смерть. Здаватися не збиралися», — розповідає боєць.
Під час того бою товариш «Мірона» отримав поранення. Гвардієць власноруч робив побратиму тампонаду, і лише за дві доби пораненого вдалося евакуювати під прикриттям темряви.
Південно-Слобожанський напрямок: Шлях крізь мінні поля
Після лікування акубаротравми та навчання в країні НАТО на сапера, у 2025 році «Мірон» повернувся на Харківщину. Разом із бійцями 92-ї бригади він працював із гранатометом RDS40 на складних ділянках фронту.
Через активність ворожих дронів шлях до позицій займав три доби. Пересуватися доводилося вузькими стежками через мінні поля, вичікуючи секунди між прольотами БпЛА.
На позиціях ворог знаходився з трьох сторін — попереду, зліва та справа. Лише ззаду залишався вузький коридор до своїх. Ротації в таких умовах відбувалися раз на чотири доби.
Війна за власний дім
Сьогодні «Мірон» — інженер підрозділу швидкого реагування. Він не лише несе службу на блокпостах Харкова, а й виконує бойові завдання на півночі області. Для нього ця війна є глибоко особистою, адже він сам родом із північної Харківщини, яка щодня потерпає від КАБів та дронів.
«Мірон» впевнений: кожен вихід на позицію та кожна зміна на блокпосту — це внесок у безпеку його рідних та майбутнє вільної України.