Як повідомляє РЕДПОСТ, Моджахед, родом з Луганської області, з 16 років вимушено покинув рідне село через окупацію, а тепер у складі 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» боронить Харків і знищує ворожі безпілотники.
Двадцятисемирічний боєць виріс у Луганській області, мріяв стати шахтарем та навчався у технікумі. «Одного разу я поїхав до технікуму і почав розмовляти там українською мовою. У нас викладали українську мову, я дуже її любив, у мене оцінки були 11 балів за диктант. Вчив вірші Шевченка, а однокласникам це не сподобалося», – згадує Моджахед.
За проукраїнську позицію у 2014 році його родину переслідували окупанти. Пів року вони ховалися, поки не виїхали на підконтрольну Україні територію – до Харкова. У 2020 році Моджахед був призваний на строкову службу, а з початку повномасштабного вторгнення РФ став піхотинцем однієї з бригад Сил оборони України.
«Ми вигнали їх за окружну, і у нас було завдання звільнити бункер 302. Ми зайшли, оточили його з флангів і викурили їх. 19 росіян взяли в полон, з них три чеченці-“кадировці”. Пробули ми там дуже довго, місяців шість, а потім – контрнаступ», – розповідає боєць.
Після боїв під Бахмутом і Соледаром у Донецькій області він отримав серйозне поранення. «Поранило побратима, я його підняв на поверхню, щоб перев’язати, прилетіла міна 120-ка. Мене відкинуло в дерево, пошкодив хребет, коліно», – згадує Моджахед.
Влітку 2025 року боєць перевівся до 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ і став навідником зенітної установки. Він знищує ударні безпілотники, що намагаються залетіти в Харків, і готовий захищати кожен клаптик української землі. «Русский мир – дуже небезпечний. Я не хочу, щоб моя донька бачила те, що я бачив у дитинстві. Заради цього я тут перебуваю», – підкреслив військовослужбовець.