Новость из раздела: Армія
URL новости: https://redpost.com.ua/news/1296637-povernuvsya-z-polschi-zaradi-ukrayini-istoriya-biytsya-brigadi-skif-z-pozivnim-akela
URL новости: https://redpost.com.ua/news/1296637-povernuvsya-z-polschi-zaradi-ukrayini-istoriya-biytsya-brigadi-skif-z-pozivnim-akela
Повернувся з Польщі заради України: історія бійця бригади "Скіф" з позивним Акела
У 2023 році він перебував у Польщі, однак думки про війну не давали спокою. Чоловік ухвалив рішення повернутися до України, звернувся до територіального центру комплектування, пройшов базову загальновійськову підготовку на Дніпропетровщині та став до лав Сил оборони.
Про це повідомляє РЕДПОСТ із посиланням на 5 Слобожанську бригаду "Скіф" НГУ.
«Не зміг бути осторонь, коли вдома війна. Повернувся, прийшов до військкомату й сказав, що хочу служити. Так і почався мій бойовий шлях», - згадує військовослужбовець.
Його історія особлива ще й тим, що захист України став справою всієї родини.
«У мене троє синів - усі військові. Дружина теж служить. Кожен із нас робить свою справу заради України», - говорить Акела.
Після завершення підготовки його направили до штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі», де він служив на посаді механіка-водія. Саме там побратими дали йому позивний, який залишився назавжди.
«У батальйоні я був найстаршим за віком. Хлопці подивилися на мене й сказали: «Будеш Акела». Так цей позивний і залишився зі мною», - усміхається боєць.
Одним із найскладніших етапів служби стали бої поблизу Синьківки на Харківщині. Військовослужбовець перебував на передовій, де ворог щодня намагався прорвати українську оборону.
«Там були справжні ближні бої. Росіяни наступали невеликими групами - по п’ять чоловік. Щойно висувалися, одразу потрапляли під наш вогонь. Постійно застосовували газові боєприпаси. Ми сиділи в бліндажах, а поруч безперервно вибухали міни. Земля там піщана, тому після кожного вибуху все засипало піском», - розповідає він.
Згодом Акелу перевели до 41-ї окремої механізованої бригади. Там він виконував обов’язки водія та працював у складі бронегрупи на найгарячіших напрямках - у районі Часового Яру, на Торецькому напрямку.
Його екіпаж забезпечував доставку особового складу на позиції, евакуацію поранених, перевезення військовополонених. Майже кожен виїзд проходив під артилерійськими обстрілами, ударами дронів і постійною загрозою для життя.
«Працювали у складі бронегрупи. Я був водієм-навідником. Завозили наших хлопців на позиції, евакуйовували поранених, перевозили полонених. Практично кожен виїзд проходив під ворожими ударами», - говорить військовий.
Особливо запам’яталися бої під час Курської операції. За словами Акели, українські військові неодноразово брали в полон російських солдатів, однак із прибуттям регулярних підрозділів армії рф характер бойових дій суттєво змінився.
«Бувало, що за одну ніч брали по дванадцять полонених. Коли ж зайшла регулярна російська армія, вони почали буквально випалювати населені пункти разом із людьми та будинками», - згадує він.
Попри роки служби, численні бойові виходи та втрати побратимів, головною силою, яка допомагає йому рухатися вперед, залишається родина.
«У мене п’ять онучок. Я живу заради них. Хочу, щоб вони росли під мирним небом і ніколи не знали, що таке війна», - каже Акела.
Після виконання бойових завдань військовослужбовець певний час проходив службу у Слов’янську, а згодом перевівся до 5-ї Слобожанської бригади НГУ «Скіф». Сьогодні він разом із побратимами виконує завдання з охорони важливих державних об’єктів, забезпечуючи безпеку тилу та створюючи умови для ефективної роботи інших підрозділів Сил оборони.
«Хочу лише одного - щоб війна закінчилася. Щоб наші діти й онуки жили у вільній Україні. Саме заради цього ми й воюємо», - підсумовує Акела.
Раніше РЕДПОСТ писав, що у Харкові визначили переможців футбольного турніру серед військових.