URL новости: https://redpost.com.ua/news/1292401-schob-u-nas-ne-bulo-tak-yak-u-nih-komandir-ekipazhu-btr-dmitro-pro-viynu-ta-sviy-vibir
«Щоб у нас не було так, як у них»: командир екіпажу БТР Дмитро про війну та свій вибір
Командир екіпажу БТР із Харкова Дмитро поділився історією служби — від перших боїв на Луганщині до виконання завдань під час повномасштабної війни та підготовки молодих військових.
Як повідомляє РЕДПОСТ з посиланням на 5 Слобожанську бригаду «Скіф» НГУ, Дмитро – командир екіпажу бронетранспортера у складі 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ. Він родом із Харкова, за освітою інженер-теплоенергетик. До війська долучився ще у 2015 році під час Антитерористичної операції.
Свій перший бойовий досвід отримав у районах Попасної та Новозванівки на Луганщині.
“Нас уночі перевели з 16-го взводного опорного пункту на 14-й. Уже вранці ту позицію, яку ми щойно залишили, ворог зрівняв із землею артилерією. Ми тільки зайшли на нову висоту, почали облаштовуватися – і знову обстріли. Ворог працював безперервно”, – згадує Дмитро.
Згодом він почав виконувати завдання у складі екіпажу БТР. Одним із найнебезпечніших епізодів стало доставлення боєкомплекту десантникам на терикон.
“Щойно виїхали – по нас відкрили вогонь із ПКМ. Кулі били по броні, але ми не зупинялися. Коли дісталися хлопців, вони здивовано запитали: ‘Як ви сюди доїхали? Тут кожен метр замінований’. Назад проривалися так само – на максимальній швидкості”, – розповідає військовий.
Після демобілізації у 2016 році Дмитро повернувся до цивільного життя та працював інженером у Харкові. Проте після початку повномасштабного вторгнення він без вагань знову став до лав війська. Уже за кілька годин після ранку 24 лютого був у військкоматі, а згодом повернувся до своєї бригади.
Спочатку брав участь у боях на харківській окружній дорозі. Пізніше виконував завдання із захисту критичної інфраструктури, поєднуючи облаштування укріплень із виїздами на передову. Під час Слобожанського контрнаступу він знову зустрівся зі своїм колишнім командиром роти.
“Він сказав лише: ‘Є вільна машина’. Так я знову повернувся до бронетехніки”, – каже Дмитро.
Після цього військовий провів близько пів року на Вовчанському напрямку. Там він не лише виконував бойові завдання, а й навчав молодих бійців взаємодії з бронетехнікою та готував протидесантний резерв.
Головним мотивом для себе Дмитро називає просту річ – не допустити, щоб в Україні стало так, як він бачив у Росії.
“Я колись бував у родичів у Росії. Пам’ятаю старий будинок, де шпалери не змінювали десятиліттями, і повну відсутність нормальних умов для життя. Це дуже врізалося в пам’ять. Я не хочу, щоб цей ‘рускій мір’ прийшов у мій Харків, у мій дім”, – говорить він.
Сьогодні Дмитро продовжує службу у складі 5-ї Слобожанської бригади «Скіф». Як командир екіпажу БТР, він відповідає не лише за техніку, а й за людей поруч. Саме ця відповідальність і є для нього головним сенсом війни, яка триває.